Рідні дороги.
Коли йдеш додому сама і по вулицях
Багато знаходиш знайомих місцин,
І в цей лиш момент усі твої труднощі
Знаходять відраду в дорогах оцих.
В дорогах не камінь лежить, не смола
В дорогах лежать людські почуття.
На вулицях темних і майже німих,
На рідного міста дорогах оцих,
Проводиш життя з дитинства хвилин,
Крізь горе і сльози і усмішок плин!
В дорогах не камінь лежить, не смола
В дорогах лежать людські почуття.
Дороги залишаться свідками дій
Після нашої смерті - вони ще живі,
Їх ремонтують і стелять нові,
А ми лиш пройдем й не залишимо слід.
В дорогах не камінь лежить, не смола
В дорогах лежать людські почуття.
Багато знаходиш знайомих місцин,
І в цей лиш момент усі твої труднощі
Знаходять відраду в дорогах оцих.
В дорогах не камінь лежить, не смола
В дорогах лежать людські почуття.
На вулицях темних і майже німих,
На рідного міста дорогах оцих,
Проводиш життя з дитинства хвилин,
Крізь горе і сльози і усмішок плин!
В дорогах не камінь лежить, не смола
В дорогах лежать людські почуття.
Дороги залишаться свідками дій
Після нашої смерті - вони ще живі,
Їх ремонтують і стелять нові,
А ми лиш пройдем й не залишимо слід.
В дорогах не камінь лежить, не смола
В дорогах лежать людські почуття.
