Душа болить, і серце країть

Де наша рідна Україна

Що коїться,немає слів

Бють наших хлопців мов-«поліна»

Ці кати,та й без жодних слів

А той бандит, який сидить при владі

Так мило усміхається усім

Та ні, все добре,як у храмі

А на обличчі жодних змін

Нічого він не чує , мов скотина

Зганьблені люди,все кругом

Не хоче він признати,що людина

Це вищий рівень нашого буття

Студенство наше, молоде ростуче

Усе це бачить і терпіти-ні

Щоб доля їхня була не плакуча

Рішучі кроки роблять по мілі

А той тиран побачивши рішучість

У душах наших молодих людей

Притиснути хотів,як тую пошесть

Та вигнав,як тих непроханих гостей

Та ні !!! він помилився дуже

Зганьбити нас, нелегко це зробити

Подумай,що від тебе потім буде

Можливо краще вже тобі нежить

Ти будеш мучитись у пеклі

І ті, хто цю скотину приютив

Ти з під землі кричати будеш як у шахті

І роздеруть тебе все ж тії беркути

І ми забудемо про тебе

І пропаде увесь твій рід

Не можна жити лиш для себе

Бо не заплаче ніхто в слід