До мишi

Стіни дивилися сірими плямами фарби,

По пiдлозi розкидані зіркові знаки і карти.

Єдине вікно - і те забетоновано смутком.

Листя дерев - гроші в кишенях, чистим прибутком.

Якби я був індіанцем, мої тотемним звіром був біль.

Тут зайві докази, ти просто у це повір.

Чуєш, миша, у мене більше немає хліба.

Іди, не чекай. Вже скоро не буде і тіла.

Залишаться тільки мої, безнадійно закохані, очі,

Наші спільні, покалічені тишею, ночі,

Крихти на столі, сира вода з-під крана,

На місці серця - свіжа, незагоєні рана.

Залишаться гнилі дошки, протяг, плiснява

На моєму тотемi; забутими давніми піснями,

Мантрами в моїх венах, замість крові - вірші,

Замість обличчя - безсмертна посмішка Крішни.

Біжи, миша, ховайся в дірку під шафою,

Ховайся під старенькою зоряною мапою,

Або мрій про Велику Порожнечу, у тиші,

Або про те, щоб у кожної людини було по мишi.

 

21.02.2016