КРИХІТКО
КРИХІТКО
Зовсім малесенька, дуже милесенька,
В небо дивилась не раз...
Все виглядала – чекала пильнесенько:
Де ж той лелека, де був увесь час?..
Вона все дивилась вдаль далеченько,
Маму свою виглядала в сльозах,
Губки її так дрижали тихенько,
Птах зупинив чудний спів на гіллях.
Крихітка кликала неню рідненьку:
-Мамо... Чекаю...Прийди...
Я тут без тебе вдень, усю ніченьку -
Сумно мені...У наш дім відведи...
Я вже читаю, пишу і співаю,
Вірші, пісні подарую тобі.
Тільки прийди, моя мамо... Благаю...
Мене до себе скоріш пригорни...
Де ж ти, лелеко?...Мій птах найгарніший,
Той, що колись мене в дім цей приніс,
Де ж моя мама... мій друг сизокрилий?
Чому ти сюди нас обох не доніс?..
Матінко рідная, вже підросла я,
Ро;блю усе ... Гарно личко вмиваю,
Хвалять мене, що я дуже слухняна,
З дітьми я дру;жна, їм пісні співаю..
Нене моя... де ж ти, де? Все чекаю
Сумно без тебе...Прийди...Я благаю..."
Слізоньки очі наповнили сіллю,
Серденько, душу з’їдає вона.
Бачу: від болю тремтить усе тіло,
Щем передався мені водночас.
Серденько ясненьке, світла дитиночко,
Йди ти на рученьки, чиста краса.
Тебе обійму, ніжна билиночко,
Сльози зітру з твого личенька я.
Тебе пригорну я до свого серде;нька
І погойдаю під спів на руках:
- Ти заспокойся, моя чарівнесенька:
Про горе твоє чує Бог в небесах...
Рученьки білі мене обхопили,
Сльози її в моє серце влились,
Враз біль і жах від краси відступили,
Ніжність, турбота прийшли.
Та й заблищали Марійчині очі,
Бо в них усмішка ввійшла, як зоря,
Що заглянула у серце дівоче
І прогнала весь біль за моря.
* * *
Десь в вишині чути голос лелеки,
То він Марійчину маму там зве.
Тихо відлунюють в горах смереки –
Шелест їх душу мені так і рве.
Вірю, що мама знайдеться...
Щастя обом враз зійде.
Чую я серцем... вона повернеться...
Крихітко ясна... Мама вже йде!..
22.02.2012
