ОСІНЬ, МОВ ВЕСНА

ОСІНЬ, МОВ ВЕСНА

 

Ой, мені вже не до сну –

Йду в ранковую росу.

Така щедрая краса –

Осінь тепла, мов весна.

 

Всіх до себе враз скликає,

Ніжно, щиро обіймає.

Як цю пору не любити,

В добрім настрої не жити?

 

З нею я весь час радію,

Подаю собі надію

Бути завжди молодим,

Як і друг мій - Никодим.

 

Ця пора така тендітна,

В чомусь дуже заповітна.

Прагну з нею завжди бути,

Щоб любов не позабути.

 

Бо любов, як та весна,

Дуже гарна, та чесна.

Йде, біжить до мене в дім,

Відверта від себе дим.

 

Він несе в оселю радість,

Благовидість, щиросердість.

Ой ти, осінь, мов весна,

Розчудесна і ясна.

 

Ой, щось знову не до сну

В теплу осіні канву!

Признаюся собі чесно:

Хочу я до тебе, весно!

 

 

15.11. 2013