Памяти Шевчеко (укр. яз)

На пам’ять Шевченка.

 

Ти до болю любив Україну,

Степ широкий, могутній Дніпро.

Свою хату, де ти народився,

Де страждав, і дитинство пройшло.

Ти любив вільний вітер і волю.

Ти Душею із ними літав.

Ти людей любив більше за себе,

І братами знедолених звав.

Любив слухати спів солов’їний,

Як розквітне життя на весні.

Я піду до вишневого саду,

Може з’явишся ти там мені.

Прагнув ти, щоб і щастя, і воля

Україну колись-то знайшли.

Щоб народу жебрацькая доля

Залишила його назавжди.

Спалахнув, немов зірка на небі.

Ти не жив, а від болю горів.

Шлях Чумацький тебе взяв до себе,

Світ й тепло нам твоє залишив.