Памяти Шевчеко (укр. яз)
На пам’ять Шевченка.
Ти до болю любив Україну,
Степ широкий, могутній Дніпро.
Свою хату, де ти народився,
Де страждав, і дитинство пройшло.
Ти любив вільний вітер і волю.
Ти Душею із ними літав.
Ти людей любив більше за себе,
І братами знедолених звав.
Любив слухати спів солов’їний,
Як розквітне життя на весні.
Я піду до вишневого саду,
Може з’явишся ти там мені.
Прагнув ти, щоб і щастя, і воля
Україну колись-то знайшли.
Щоб народу жебрацькая доля
Залишила його назавжди.
Спалахнув, немов зірка на небі.
Ти не жив, а від болю горів.
Шлях Чумацький тебе взяв до себе,
Світ й тепло нам твоє залишив.
