"Стерв’ятники"

Тріпоче серце паперове

Від дріб'язкових і пустих бажань

Несе за вітром думку хвору

І метушливу купу мудрих знань

А були ж сили, повні вінця...

Нікчемні догнивають дні

Холодні очі, мов чужинців

В безславних виродків рідні

Злигались зграї і в облогу

Людей женуть скажені пси

Чи прокляті ведуть до Бога?

Зганяють бідних до пітьми!

В живе їх тіло, як у падло

Встромляють жадібно свій дзьоб

Грошей криваве простирадло

Вони собі постелять в гроб?

Якої віри й батьківщини?

У зрадників сліпа душа

Зростають пазурі ожини

Там де маєтків спить межа

Як за парканами глухими

Вони ховають в серці зло

За ними чорні серафими

Над ними ворона крило… 190216