Захиталося небо молитвою тихою...
Захиталося небо молитвою тихою,
І підкралась до серця прозора печаль…
Кожна мить нездійсненною мрією дихае –
І років бистрокрилих мені вже не жаль.
Промайнула життям моя казка сполохана,
І зажевріла в серці відлунням весни.
Я по стежці заплутаній, в щастя закохана,
До души пригортала замріяні сни.
Зачаровані зорі, що долі всміхалися,
Шепотіли мені про Любов і Красу…
І за те, що зі мною в житті моїм сталося.
Я в долонях молитву до неба несу!
