Для щастя треба щось втрачати

Ідуть роки, й не помічаєш
потроху як ти щось втрачаєш.
Чи то свій глузд,чи розум,душу
про це я щось сказати мушу. 

Бо кожен з нас-то є людина,
чи то бабуля,чи дитина.
Усі ми мусимо це знати-
для щастя треба щось втрачати!

Ну,звісно ж! Як тоді
пізнаємо ті миті,
ті, без яких наше життя-
безбарвна купа спогадів,моментів,
в яких не вистачає драйву елементів
й не допоможе навіть каяття...
Чи можна так прожить життя?

Ні, мій шлях далекий від такого
такого сірого,дурного та нудного.
Я краще розум втрачу,серце,глузд
але це завжди буде чутно з моїх вуст.

От,ти! Так,ти! згадай своє життя
чи є моменти,ті,
що навіть соромно згадати про які?
Що через них в душі 
горить нетлінне багаття?

Якщо це так-щасливий ти,
і далі по життю продовжуй так ити.
Адже життя одне,єдине
прожити треба якнайкраще.
Воно за світло швидше,непомітно лине.
Якщо довіришся мені-
будеш щасливий.