«Рідна Ненько Країно!»

Рідна Ненько Країно!

Чом по світу пустила

Діточок то блукати своїх?

 

Ти поглянь як живуть

Твої доньки й сини

На чужбині

Ні двора, ні кола

Ні житла, не сім’ї.

Лише праця важка

Та дешева.

 

Рідна Ненько Країно!

Чом по світу пустила

Діточок то блукати своїх?

 

Не солодка ж та доля

У них на чужибині

Там поваги нема,

Та і прав

Там немає ніяких.

Лиш огида

Й зневага безмежна.

 

Рідна Ненько Країно!

Чом по світу пустила

Діточок то блукати своїх?

 

Чи не любі і дорогі

Діти твої?...

Пригорни,приголуб,

Обігрій, накорми

І з сім*єю полюбовно

З*єднай.

 

Рідна Ненько Країно!

Чом по світу пустила

Діточок то блукати своїх?

 

Ти ж велика

Й багата така,

Що змогла б

Забезпечить півсвіту

В чім причина твоя –

Будь могутньой державой

Нездатна.

 

Рідна Ненько Країно!

Чом по світу пустила

Діточок то блукати своїх?

 

Ти ж самотньо зів*янеш

Як без догляду квітка.

То ж хутчіше збери

Ти до купи сиріт.

І уникнувши сорому –

Будь могутньой державою

Стань.

 

21.08.2002. Москва.