Інколи й ніколи

Тож... ти є, я є.

Ми є?... Хто зна.

А скільки щирості в твоїх очах, словах?

А іноді між нами пробігає якась морозна

Напруга, тишина, стіна.

І ми стаєм як зовсім чужі люди,

Ніби ніколи і нічого не було.

Таке бувало, інколи й ніколи,

Що в мене серце гинуло й жило.

І що при погляді тремтить все тіло,

І що від доторку я шаленіла теж було.

А чи бувало в тебе щось подібне,

Чи може ти мене й забув?

Скажи,хоч інколи або ніколи... ти те, що я відчув?