Чи вогонь, чи вода.

Уже осінь летить, як жар-птиця.
Незгасимий вогонь запалить
В твоїм серденькі, люба дівице,
Ще й серпанком тебе покрить.
 
Уже близько, уже на порозі,
Стукотить уже в серце твоє.
Стукіт чується в віршах і в прозі,
Бо любов павутинням снує.
 
Заснувало навіки і душу,
Заснувало і серце моє.
Я люблю і любить тебе мушу,
Золоте павутиння моє.
 
Золоту багряницю на шати
Щедра осінь уже гаптує.
Щоб царицею стала на святі,
Як калина коралі доснує.
 
Золоті килими вже поклала
Тобі осінь, з любов'ю, під ноги.
Наші долі навіки з'єднала,
І з'єднала відроги в дорогу.
 
Всю округу вдягла в багряницю.
Не забула й про сонце при сході.
Начерпала водиці з криниці,
Щоб омити дівочую вроду.
 
І вогонь запросила, і воду
На дівочії  вечорниці.
Кому з них віддаси свою вроду,
Золоте моє диво, жар-птице?
 
І вогонь, і вода –
То дві долі у часі.
Чи вогонь, чи вода –
Зроби вибір свій вчасно.