Ілюзії

Будильника сирена рве світанок
Підвести голову, натиснути рестарт
Холодною водою змити втому
Прогнати сни, на старт, увага... страх

Трамвайними кільцями закайдовані
Малюємо по місту кола з дня у день
Тіла свої без роздуму кидаємо
У хижий натовп штовханин і черг

Штурмуємо зупинки-барикади
Вриваємось у вир буденних справ
Із гордістю ступаємо на сходинку трамвая
Немов підкорюєм величний п'єдестал

Мчимось за сонця диском,не встигаєм
Знов відступаємо, капітулюємо назад
Щоб завтра як ні в чому й не бувало
Прокинутися й вигукнути - старт!

У лабіринтах офісів шукаємо свободу
У дзеркалах вітрин формуємо себе
Ми все саджаємо у попіл штучні квіти, все чекаєм
що з них колись щось справжнє проросте...