Зимова ніжність

Білі сніжинки, мов білі хмаринки,
Кружляють серед сірої тьми.
У домі – запах мандаринки.
Перші кроки приходу зими.

Білі дерева, білі будинки,
Радість зимових свят.
«Ось сама велика сніжинка» -
Радісний крик малят.

На підвіконні, з чашкою кави,
З думкою про зустрічку зрання,
Про руки, що тіло плекали,
Про тепло в душі, про кохання.

А зранку – щира усмішка,
І погляд далеко, в небо.
Ти йдеш тихо, мов кішка,
З думкою як все навколо любо.

І ось – та зустріч двох людей,
Що щасливіші всіх на світі.
І не потрібно довгих тут речей,
Адже кохання їхнє в самому цвіті.

І байдуже їм все навколо,
Не має значення і думка перехожих.
У них в душі, одній на двох, тепло
Й хочеться бути ні на кого несхожим.

І піднімаючи очі в небеса
Вони усміхнуться білим сніжинкам,
Що кружляють, мов чудеса.
Це – самі щасливі життя хвилинки.

9.12.2013