Шепчу я: «спи!»

Вже ніч не малює зорям очі,
І не засипле казкою усіх…
Я тільки згадую щоночі:
Мій рідний дім, де мій поріг…

Де рідний затишок оселі,
І тихий шум біля вікна,
Й неначе посмішки веселі
Малює радість чарівна…

Це тут момент, в якому незабутні,
У ліжку теплому, присняться сни…
Були вони колись могутні,
Яким тепер шепчу я: «спи!»