Мабуть я мріяв би про крила

Мабуть я мріяв би про крила,
Які природою нам не дані.
Я б полетів до краю неба,
Залишив край і світ мої.
                                   
Летів би я, летів бажано,
Щоб крила аж палали у вогні,
Але несли мене невтомно,
Як думки швидко бігають у сні.
 
Летів би вдень і вночі,
Поки ще бачив під собою,
Налиті кров’ю очі,
Страждання й смерть людські.
 
О ні, я стати вільним захотів,
Від тих петель що в’яжуть.
Та серце й розум, як би не хотів,
Вони так жити вже не можуть.
 
Якби я крила мав, то не злетів,
Не рвуться серце й розум вдвічі.
Мабуть якби я улетів,
Я щось важливе загубив навіки.