ВІРНИЙ СУПРУГ
(Гумореска)
(Дніпропетровський суржик)
Рідко видасться така
Гарная мандрівка.
В перший раз профком надав
До моря путівку.
Склавши речі коє-як,
Знявши гроші в касі,
Він сідає у літак,
Летить в першім класі.
Сонце, море, горизонт,
Дивная природа.
І куди не кинеш зор –
Табуни народу.
Ще не висохла вода
У Слави із тіла,
Та якась уже мадам
До нього підсіла.
Та - така вже соромлива,
Опустила очі,
А на вид – нічо, вродлива,
Всі такі у Сочі.
Славік - хлопець був не з робких,
Весь пішов у тата.
Зразу взяв півлітру водки,
Пригласив до хати.
Дівка дивиться з надієй,
Очами стріляє,
Про рішучі діі мріє,
А він починає: -
Чи ти знаєшь, як у шахті
Зараз важко стало?
Раніш деревом кріпили,
А тепер – металом.
А його несеш на шиї
Метрів за 120,
Та, не «дев`ять», а мерщій,
Кріпим на «13».
Наче півник цілу ніч
Проспівав до ранку,
Та і знов заводе річ
З дівкой про свіданку.
Знов дівчина прибігає,
Стіл накрит по-панськи.
Славік квітами стрічає,
Розлива шампанське.
А вона йому:- Давай,-
Шепоче на вуха.
Слава каже:- Постривай,
Краще-но, послухай.
Як у шахті зараз темно,
Ідемо донизу.
Чи - робити? Чи – даремно?
Бо - нема метізу.
А із кровлі льодьона
Ллє за шию влага.
От тому моя спина -
Хворіє «люмбаго».
Втретє дівчина одягла
Прозрачну ковтину,
І з надієй зразу сіла
Йому на коліна.
Стіл накритий знов з розмахом,
А не аби як.
Все зготовлено із смаком,
І - один коньяк.
А вона і так, і едак,
Форми підставля,
Бо роздяглася вже зовсім,
Зовсім – без біл`я.
Коньяку стакан хвативши
Залпом, через край,
Обняла й шепоче:- Тихше,
Милий. Починай.
Славік теж пригубив чарку,
Почав здалека:-
Знаєшь, як у шахті жарко?
Нєт порожняка.
Почву пучить, кровлю давить,
Ліс іде не той,
А то, кабіль хтось розчавить
І - стоїть забой.
Рот затуливши долоней
Крикнула:- Стривай.
Про роботу охолонь вже,
Главного давай.
-Шо – до главного ходити,
Єдрі ж його мать,
Цього місяця – без плану,
Бо нема де взять.
Я тобі секрет відкрию,
Головний – це я.
Їй не зраджую, шахті милій,
Люба ти моя.
Забирай свою білизну,
Та йди звідси - геть ,
Я ж – працюю на Вітчизну.
Зрада їй – це смерть.
(Дніпропетровський суржик)
Рідко видасться така
Гарная мандрівка.
В перший раз профком надав
До моря путівку.
Склавши речі коє-як,
Знявши гроші в касі,
Він сідає у літак,
Летить в першім класі.
Сонце, море, горизонт,
Дивная природа.
І куди не кинеш зор –
Табуни народу.
Ще не висохла вода
У Слави із тіла,
Та якась уже мадам
До нього підсіла.
Та - така вже соромлива,
Опустила очі,
А на вид – нічо, вродлива,
Всі такі у Сочі.
Славік - хлопець був не з робких,
Весь пішов у тата.
Зразу взяв півлітру водки,
Пригласив до хати.
Дівка дивиться з надієй,
Очами стріляє,
Про рішучі діі мріє,
А він починає: -
Чи ти знаєшь, як у шахті
Зараз важко стало?
Раніш деревом кріпили,
А тепер – металом.
А його несеш на шиї
Метрів за 120,
Та, не «дев`ять», а мерщій,
Кріпим на «13».
Наче півник цілу ніч
Проспівав до ранку,
Та і знов заводе річ
З дівкой про свіданку.
Знов дівчина прибігає,
Стіл накрит по-панськи.
Славік квітами стрічає,
Розлива шампанське.
А вона йому:- Давай,-
Шепоче на вуха.
Слава каже:- Постривай,
Краще-но, послухай.
Як у шахті зараз темно,
Ідемо донизу.
Чи - робити? Чи – даремно?
Бо - нема метізу.
А із кровлі льодьона
Ллє за шию влага.
От тому моя спина -
Хворіє «люмбаго».
Втретє дівчина одягла
Прозрачну ковтину,
І з надієй зразу сіла
Йому на коліна.
Стіл накритий знов з розмахом,
А не аби як.
Все зготовлено із смаком,
І - один коньяк.
А вона і так, і едак,
Форми підставля,
Бо роздяглася вже зовсім,
Зовсім – без біл`я.
Коньяку стакан хвативши
Залпом, через край,
Обняла й шепоче:- Тихше,
Милий. Починай.
Славік теж пригубив чарку,
Почав здалека:-
Знаєшь, як у шахті жарко?
Нєт порожняка.
Почву пучить, кровлю давить,
Ліс іде не той,
А то, кабіль хтось розчавить
І - стоїть забой.
Рот затуливши долоней
Крикнула:- Стривай.
Про роботу охолонь вже,
Главного давай.
-Шо – до главного ходити,
Єдрі ж його мать,
Цього місяця – без плану,
Бо нема де взять.
Я тобі секрет відкрию,
Головний – це я.
Їй не зраджую, шахті милій,
Люба ти моя.
Забирай свою білизну,
Та йди звідси - геть ,
Я ж – працюю на Вітчизну.
Зрада їй – це смерть.
