Вічний листопад

НЕ ЙДИ...
Я-чорна  вітка  у  зеленім гаї,
Криниця спрагла,що всихає без води.
НЕ ЙДИ...
Тебе я  прошу та благаю:
На мить лишися ще,
НЕ ЙДИ! Не розставай з вранішньою росою,
Тебе друга візьме в полон красою,
Її любов,як спалах блискавки весною,
Що все змітає на своїм путі.

НЕ ЙДИ! 
Вже  в попелі туга на серці буде
За моїм тихим догодливим словом
І ти захочеш переміни  у житті,
Та тільки знай-тебе я  більше не прийму,
Бо вже не виживу  серед миттєвої грози.

Почуття мої всі  скам"яніють,
Як застигає вхолоді осінній сад.
НЕ ЙДИ!
У серці місця для  весни не буде-
Там буде  тільки вічний листопад...