Спогади

Темрява блукає зовсім поруч. 
Невже її не відчуваєш ти? 
Зникає рук обіймів теплий обруч, 
Нічого не лишає крім тієї пустоти. 
А як же твої карі, дивні очі, 
Що дивляться пронизливо на мене? 
А пам'ятаєш темні зимні ночі? 
Холодні руки і гарячі вени ... 
Не пам'ятаєш, а я згадую детально, 
Коли ми були віч-на-віч з тобою. 
Тоді все було легко та морально, 
І серце вже здалось тобі без бою. 
Кому? За що? Чому? Саме не розуміло .. 
Билось частіш все і частіш. 
Тобі потрібне тільки моє тіло? 
Тоді у душу не влізай, прошу облиш! © Христина Кошурба