Адепти
Якщо доля - поїзд, у нас там вагон порожній.
Взаємне кохання відмовило нам у візі.
Бо навіть у парі з нас кожен був - подорожній,
І кожен сидів ввесь час на своїй валізі.
Два міста є, дві кімнати, є дві адреси,
Де меблі старіють швидше, ніж наша пам'ять.
А протяг гортає сум сторінка́ми преси,
І спогадів жорна от-от нас обох розчавлять.
Ніч розлилась в кутах, як масна́ оліфа.
Чорна її безодня все світло стерла.
Ми уявляли, що наше життя - із міфу
Богів Олімпу. Та поруч - лише Говерла.
Саме тому історія в нас банальна.
Геть неліквідні наші фальшиві мрії.
Наша присутність у світі лиш візуальна,
Ми - два адепти тотальної безнадії.
