МАВКО ОСІНЬ РУДА

 

 

Осінь, мавко руда! В твоїх чистих холодних очиськах

 

Я гублюсь, мов той птах, що зімлів у безодні небес.

 

В пасмах лоз золота, йдеш струнка і стримка, як дівчисько,

 

Із примарливих снів нерозплесканих з юні чудес.

 

 

Не згорить угорі моя зірочка - хай зорепади

 

Підхопили її і, мов тріску, у повінь несуть.

 

Осінь - мавко руда! Хочеш поруч з тобою присяду

 

І тобі розповім про недавню коханку весну.

 

 

Нехай шурхіт сухий не завадить словам моїм тихим.

 

Осінь - мавко руда! Я твій птах - ти мій шал, ти мій жах!

 

На весіллі у нас буде грати веселий музика.

 

Скрипки довгий смичок заяріє, як лезо ножа.

 

1996