Уламки вічності
Зерна зоряні в чорну ніч посій.
Опівнічна мить наближається.
Подивися в уламки вічності,
Де спасіння душ нам ввижається.
Хай згорає е́го у тім вогні,
Де смирення пломінь колишеться.
Все, що ми плекали у глибині,
В книзі вічності нам запишеться.
А коли з Творцем станеш сам на сам,
В доленосний час небом згаданий,
Розкажи йому про сюжети драм,
І про сенс життя нерозгаданий.
Про солодкий шепіт серпневих трав,
Про стежки́, що в туман ховалися,
Як у вирі справ ти терпів, чекав,
Поки крила в огні гартувалися.
