Cozy mystery
«Cozy mystery» («затишний детектив») - це піджанр детективної літератури та кіно, що відрізняється легкою атмосферою, відсутністю відвертих сцен насильства, крові чи ceкcy. Вид детективної прози для тих, хто хоче почитати про трупи, не відриваючись від поглинання какао з печеньками.
Це за́тишне місто. Метелики й квіти.
Щебе́чуть пташки́ тут і граються діти.
Сусід до сусіда тут ходить у гості,
Мурчать тут коти від солодкої млості.
Стоїть тут палац, а у ньому - біда:
Померла бабуся. Така молода!
Було їй сто років, ще трохи - і край,
Але хтось прискорив дорогу у рай.
Лежить вона тихо в дубовій труні,
А родичі ходять навколо сумні.
Приїхав сліда́к - пан Шука́й-Колупа́й,
У вуса всміхнувся: «До вас я на чай.»
Він нюхав повітря, вивчав заповіт,
Зібрав всіх причетних: «Панове, привіт!
Ви тут влаштувалися всі із достатком.
Хто в черзі стоїть за бабусиним спадком?
У кожного алібі - шито шитво́м,
Й мотивів - хоч греблю гати за селом.»
Онук каже: «Ба́бця затиснула ста́тки,
А я вже в ломбард здав останні мана́тки.
Я мріяв про острів, дівчат і Мальдіви,
А бабця псувала усі перспективи.
Та я в час убивства сидів в казино,
Й останню копійку жбурляв на зеро́.»
Племінник зітхає: «Я винен кредити,
Бабу́сечка їх не бажала платити.
Я мріяв про джип і солідний прикид,
А бабця казала: "Ти просто бандит".
Та я в гаражі в смерті час зачинився,
І там з кумом Ві́нстоном міцно напився».
Тремтить покої́вка: «Я мала ключі,
Але стара спа́ла на них уночі.
Я мріяла винести срібло й кольє,
А бабця казала: "Це тільки моє!".
Та я в час убивства спускалася в льох,
Ми там із дворецьким пиячили вдвох».
Дворецький зітхає: «Я сорок літ гнувся,
І жодного разу тут не посміхнувся.
Я мріяв про спокій і власний садок,
А бабця казала: "Коту чисть лоток!".
Та алібі маю – ось цю хти́ву дівку -
У льосі я мацав за грудь покоївку.»
Всміхнувсь детектив і поправив кашкет:
«Панове, розкрив я злочинний секрет.
Убивця - не жадібний внук-ігроман,
І не економка, що лізла в карман.
Не хтивий дворецький, і не покоївка,
Хоч їх і цікавила чужа готівка.
Це я в час убивства заліз, наче кріт,
І бабці в горлянку залив ціанід.
Мій спонсор таємний - Пенсійний наш фонд,
Бо бабця для них - наче вічний дефолт.
Сто ро́ків прожити - це ж дика біда,
Бюджет через неї - як в ситі вода.
Тому я прокрався в її кабінет,
І бабцю прибрав, врятувавши бюджет.
Та ви б і самі таку справу утнули.
На цвинтарі ставили бабці прогули!
Тепер курва в пеклі цілком юридично.
Жила забагато - а це неетично.
Розгадане вбивство, в фіналі вистава,
Тож ось вам моя офіційне заява:
Я справу закрив, бо клієнт вже не ди́ха,
Позбувся Пенсійний фонд клятого лиха».
Всім гарної ночі, спішу я за ґрати,
Бо мушу себе я заарештувати.
Хай це виглядає безглуздо, як сон,
Та що тут поробиш? Закон є закон.»
Наручники клацнув собі на зап'ястя,
В палаці усім посміхнулося щастя.
Онук закричав: «Браво, бро, молодець!»,
Племінник чужі гро́ші пхав в гаманець.
Дворецький радів, покоївка співала,
І тільки покійниця чемно мовчала.
Отзывы
Мадам Яга04.04.2026
Да уж, столетняя бабка для Пенсионного фонда - страшный враг!
