Розмова з батьком

Що пішов ти з життя - то не втрата,
і вже, навіть, -  не гіркота.
Подивися з небес, як завзято
майорять твого саду вуста.

Подивись як шумлять верболози,
і як струшує цвіт абрикос.
А на ранок, заніжені сльози,
стануть першою барвою рос.

Подивися на все, чим ти марив,
подивися на все, що любив.
І дощем знов заплачуть хмари
на стежину, якою ходив.

Вони струшують сльози росою,
і веселка заграє потай.
Все, що тут залишилось з тобою,-
у далеких світах не шукай.

Що пішов ти з життя, - то не втрата.
То лиш смуток потай у душі.
І у все, що ти вірив - свято.
І на небі і на землі.