Живі слова
На стіні червоніють шпалери, неначе мак,
Я в барвистій піжамі вихо́джу на свій балкон.
Тут за рогом війна — чи це просто таємний знак,
Що життя - лихоманка – сумний хворобливий сон.
Над руїною — небо, прозоре і золоте,
В порожнечу летять пелюстки́, ніби білий сніг.
Я люблю тебе, тож душа моя проросте,
Серед тисячі мін і розтрощених вщент доріг.
Ми тепер не чекаємо жодних Господніх див,
Ми уже не шукаємо виходу із пожеж.
Цей зачу́млений світ нас нітрохи не пощадив,
Та, якщо не любити, душу не вбережеш.
Я знайшов тобі туфлі в крамниці, якої нема,
І приніс соловейка у клітці з іржавих дротів.
Навкруги — канонада і пил. Тут царить пітьма,
Яку хтось випадково на вулицях цих розлив.
Не дивися на танки, дивися на цей пустир,
Де з-під плит пробивається сильна, як ми, трава.
Я сьогодні для тебе і лікар, і конвоїр,
Я - єдина людина, що знає живі слова.
