Чуєш?
Аудиозапись
Я пам’ятаю двір наш, де асфальт у тріщинах, як карта світу,
Де ми ділили на весь гурт пляшку «ситра», ну а пізніше - сидру.
Поки діди́ на лавці про політику бурчали й ці́ни,
Ми халабуду будували із гіло́к, лайна́ й старо́ї ши́ни.
Той світ гігантський був — від гастроному до старої груші,
Й ніхто не знав ні про дедлайн, ні про смартфон чи суші.
Ми по дощу грали в футбол, не шкодували кедів,
І нас боялась кропива́ бі́ля сусі́дських ке́дрів.
Забувши всі проблеми, ми чимдуж летіли з гі́рки,
Старі санчата доставляли нас аж до щасливої зі́рки.
Був замість соцмереж — свист під вікном опів на восьму ранку,
Обгортки жуйки заміняли нам купюри банку.
Замість маршруту до аптек - шлях, де росте солодка алича,
Замість кредитів, іпотек грали в квадрат та у квача.
Чуєш? Це мама знову кличе нас
Бо сонечко сідає
Та цього разу це лиш спогад. Час
Лиш пам’ять залишає.
А нам потрібна ця пам'ять, як карта чи старий маяк,
Життя доросле, друже, це суцільний переля́к.
І чи ти офісний щур, чи ти з заводу бугай,
Трохи тепла із дитинства часом собі повертай.
Ця пам'ять нам потрібна, щоб втекти від «бетону»,
Із цього сірого життя по той бік щастя кордону.
І не важливо - за вікном пекуче сонце чи ливень.
Згадать дитинство - як знайти в старенькій куртці сто гривень.
Відмітки в паспорті, на картці— суми з кількома нулями,
А пам'ятаєш як, ганяли голубів між тополя́ми
Я навіть зараз не згадаю, де всі забарилися,
Хто біля вогнища картоплею у по́пелі ділилися.
Старий касетник грав по колу Стінга, Квін та Нірвану,
Я їх знайшов на спотіфай - як подорожник на рану.
Нам треба всім квиток в дитинство, щоб втекти від турбот,
Туди, де сонце ясно світить й ні податків, ні квот.
Улітку річка нас манила прохолодним плесом.
А всі халепи вмить зникали під уя́ви пресом.
Купити можемо вагон цукерок, та вони не смакують.
А пам’ять - вона з тих кур'єрок, що нам вірно слугують.
Не знаю, чи знайшов свій зміст, за спогади тримаюсь
Як за кермо малим тримавсь велосипеду "Аїст".
Чуєш? Це мама знову кличе нас
Бо сонечко сідає
Та цього разу це лиш спогад. Час
Лиш пам’ять залишає.
А нам потрібна ця пам'ять, як карта чи старий маяк,
Життя доросле, друже, це суцільний переля́к.
І чи ти офісний щур, чи ти з заводу бугай,
Трохи тепла із дитинства часом собі повертай.
Ця пам'ять нам потрібна, щоб втекти від «бетону»,
Із цього сірого життя по той бік щастя кордону.
І не важливо - за вікном пекуче сонце чи ливень.
Згадать дитинство - як знайти в старенькій куртці сто гривень.
Отзывы
Олен Екатерина13.02.2026
Гарна пiсня про життя
спiваю разом
Гуля14.02.2026
Замечательная песня, воспоминания о детстве греют душу...
Нам надо всем билет в детство, чтобы убежать от забот,
Туда, где солнце ясно светит и ни налогов, ни квот.
Браво, Андрей! С теплом!
