Никали ни забуду картину.
![Никали ни забуду картину.](https://s.poembook.ru/theme/bd/ef/43/3653f5aa09077cfb63e7a3feae009e24ff58bc05.jpeg)
Никали ни забуду картину.
Слова П. Безъязычного.
Никали ни забуду картину -
Дак ни йидя зусем ад вачей:
Задавила дятину дрязина,
Тольки в хлопца – й руда ни тяче!
Принясла яму мастирша хлеба –
Ён ураз захадивси жувать:
Устигать за галодными треба,
А нагу - ни спяшыть атшукать!
Та й дятину забрала дрязина.
А вагоны – да ночи стаять.
А мужык, ат сильрады - павиннай
На бистарку памёрлых скидать.
Ни спайнял, шо чюгунка пагубя,
Ис Палтавщины - цэльнай калхоз,
Дак усех, с притсидатилям вкупя -
Йих у глинищя батькя адвёз!
А на станцийи – кволайи бапки
Ни спускали вачей з дитлахов!
А яни - набирали цыбарки,
На палях выливать хаврахов.
Варыбьёв та мышэй папаели,
Ни засталась ни псов, ни катов,
Та й, пакыль каласки ни паспели,
Папаели варон та граков!
Гарацкия присядуть абедать -
Як запахня ад йихних пайков!
Дак ад йих ни застанитца хлеба,
Та й дитятам ни кинуть шматков!
Уначи серидь лета – шугали.
Прабирались па дну равчяков.
Тольки ножанцы е у чюваля,
Шоб у полю настрычь каласков.
Павмирала народу багата,
Хать зима й адайшла ад двара.
Ад дитят – нешта лусила хата,
А засталася - тольки сястра.
Хутка в батьки сканчялися силы.
Спамянулись Чяртков та Хатин.
Вось кали пригадилси Брусилав!
Та й мидаль адвязли у «Турсин».