Склепіння
Прокисла посмішка, і зіпсувався сміх,
У мрії збіг давно термін придатності.
Останній розтеле́па тут би зміг
Переконати світ в неадекватності.
Ще марнові́рство закликає до надій,
Несе юрбі́ своє гучне пророцтво:
Базікання безпечніше від дій,
Давно не в моді че́мне донкіхотство.
Нам притаманний мо́торошний сум,
Із пекла досвіду думки́ ці шлють привіти.
Б'є незуга́рний сумнів, наче струм,
Який ми звикли з при́мусу терпіти.
Покров небес - немов склепіння куполів.
Над нами сріблом мерехтять охоче
Зірки у космосі без дна і берегів -
Бог дрібку цукру підмішав нам в каву ночі.
Отзывы
АРИСТАРХ АРИСТАРХ17.07.2025
Поетично
Дяченко Христина21.07.2025
Ох, як гарно,Ю Архітектура поезії
