Четверо вершників

Замкнувся кордонами й ме́жами край,

Та всюди у нас небезпек тло.

Над нами палає пожежами рай,

Під нами замерзло в лід пекло.

Вже четверо вершників мчать у вогні -

Двигти́ть під копитами ґрунт!

І другий – той, що на рудому коні -

Паскуд спонука́є на бунт.

Забув у маразмі хто ворог, хто друг

Царьок з ненажерливим черевом.

Над світом ширя́є лихий чорний крук

Із білим жахаючим черепом.

Це люди спалили земний свій Едем,

Тут виють гріхи, мов собаки!

Тут лиш попелище, й червоним вогнем

В душі квітнуть рани, мов маки.

Отзывы

Ого! Оце так свідчення апокаліпсису!!! Считала майже всі відсилки. Круть!

Андрей! МОЛОДЕЦ! БРАВО!

Очень эмоционально!