Еквілібристка мандрівного цирку

Тужливо зустрічає першу зірку.

Та вправна зірка заслужила на повагу:

Нелегко втримати у небі рівнова́гу.

Артистку знов пригнічує самотність,

А зірку знов не вабить товариство,

У зірки є хоча б її польо́тність,

А от еквілібристці в цирку тісно.

Вистави, оплески, гастролі нескінченні,

Нові́ міста́ всі схожі, як в крамниці яйця.

І трюки карколомні - вже буденні,

І грубі пестощі від клоуна-коханця.

Так їй живе́ться: від зарплати до авансу,

Та ча́сом падає, не втримавши балансу,

Таким падінням гучно тішиться глядач,

Солодкий людям смак чужих гірких невдач.

Отзывы

Ціле життя у вірші! І моє життя також. Усі ми прагнемо втримати баланс. Марно прагнемо. Нехай сміються. Я впаду, але піднімуся