Витікає крізь пальці доля

Витікає крізь пальці доля,
Як часом знесилений дощ.
Мишукаємо сенс життя 
В кам"яному сплетінні
З хаосу вулиць і площ.

Ми зміряєм надії
Співвідношенням до бажань,
Рахуючи час кількістю грошей,
корисною інформацією,
Набуттям якихось знань.

Ми ще ділимо сонце на частки,
На  частки рвемо клапті небес,
Не змінюючи нічого в  собі,
Ждемо щастя й чудес.

Прислухавшись до самопочуття
Та  зрозумівши-
Чекання  нічого не варте,
Спішимо до психіатрів,
Тягнучи свої болі  й жалі
Для  виявлення  причин онкокоріння...

Та доля втекла вже крізь пальці
До витоків зачаття  світотворіння,
Де  все  магічно й  невічно,
Як  часом знесилений дощ.