Скотилася зірка, немов голова з гільйотини

Скотилася зірка, немов голова з гільйотини

У космосу морок, що падав на нас шкереберть.

Були ми знайомі десь так з півтори години -

Що вже ціла вічність, коли ввесь твій час жере смерть.

 

Дійшли по узвозу до рогу, а далі – вниз.

Cвітшот на підлогу спав з худорлявих плечей.

В свої 18 ти бачила апокаліпсис,

Що досі живе на сітківці твоїх очей.

 

Ти сказала: "Не треба дурного махлярства слів",

Цілувалася вперше, неначе в останній раз.

А коли ти заснула, я все розібрати хотів,

Про що липам шепоче рослинною мовою в' яз.