ЛІТО В ОКОПАХ _7
Окопи. Дощ. Чи може пил?
Забули рахувати дні.
Тут кожен, хто стоїть, – без сил
Всі стримать почуття сумні.
Пахучий порох тут і піт,
Змішався біль, надія, страх.
І кожен втомлен від чобіт,
Свій залишая слід в світах.
Холодна ніч чи спека дня,
Різниці, чесно кажучи,
Немає, скінчилась б брехня,
Яка нас довго мучачи.
Як надоїли біль і стон,
І наша «слава – на крові».
Пора здаватись всім в полон,
Поки ми досі ще живі.
