ЛІТО В ОКОПАХ_6
Дніпропетровський суржик
Пекло літнє, пил і втома,
Не до яблук з медом, з саду,
Замість поля – ризик вдома,
Під обстрілами, під «градом».
Сонце палить, спрага мучить,
Автомат в руках гарячий.
Кожен день чогось нас учить: –
Виживати як, юначе?
Замість моря – тут окопи,
Замість пляжу – бите скло.
Тут щодня – клопоти доти,
Поки «кришу» не знесло.
Літо йде, а ми чекаємо,
Коли мир повернуть знов.
Бо з надієй ми бажаємо,
Мир прийшов щоб і любов.
Та у ЗЕлі інші мрії,
Щоб ми згинули в окопах,
А він стане багатієм
І сховається в європах.
