Сповідь

Синіє небо над горою
цвіркун балладу заспіва
і вересневою порою
я полічив усі літа

як я прожів своє дитинство
який я з нього взяв урок
чи не накоїі я презирство
щоб расказать усе зі строк,

але я добре розумію
що лінь моя -- не мов порок
її спинити я не вмію 
і хоч натисни на курок

це мов тримати у собі
хворобу що не міг злічити
від цього таю у журбі
за це себе я став гнобити

прошу тебе Ісусе -- зглянься
скажи примара ти, чи ні
казали всі мені -- покайся
тепер я каюся тобі

бо лінь завела мне в кут
і лиш в тобі моє спасіння
молю! -- врятуй від тяжких пут
хоч я й посіяв це насіння

чи чуєш ти мене в цю мить
якщо ти чуєш -- то врятуй
бо гріх мене цілком пленить
якщо не можеш - замуруй
бо з ним -- не в силі я прожить