Забудь-цвіт

У марних мріях я застряг, як між боліт,

Коли блищали зоряні карати,

Тож у душі своїй посіяв Забудь-цвіт,

Аби тебе і біль не пам'ятати.

 

Тепер чекаю, коли квітка зацвіте,

Аби вдихнути аромат нестями.

І знов жінкам не тим кажу не там не те,

З тобою їх міняючи місцями.

 

Рости, рости, магічний Забудь-цвіт!

Вростай у душу рятівним корінням.

Полинув би з птахами я в політ,

Та серце тягне вниз важким камінням.