Но́ша

Завсідники дешевих кабаків,

Що мають хист нам падати на хвіст,

Мій лексикон наповнять міддю слів,

Котрі дзвенять околицями міст.

Я виокремлюю із мови їх руду,

А часом золото трапляється. Тож я

Так слухаю повію молоду,

Як інші слухають канарку й солов'я.

Ця втаємничена спільнота скрізь своя.

Їх сповідь - лайка, бійка - їх причастя.

Побіжний погляд ловить шахрая,

Що ніж ховає вправно під зап'ястя.

Нам Бог велів любити всіх людей,

Йому бандит миліший за святошу.

Історії життів їх та смертей

Несу в душі я, мов найтяжчу но́шу.

Отзывы

Skylark08.04.2025

Это действительно ноша. И подчас вовсе непосильная... Сильное произведение, Андрей. Очень тронуло... Спасибо Вам.

Чудово!!!!!!!!!