Оберіг

Цей парк іще сумний, непоказний,

Поглянь хоч на оголену акацію.

Знов небом ходить велет дощовий –

Готовий підмочити репутацію

Метеорологів. Божилися вони,

Що тиждень буде сухо, як в пустелі.

Незграбно чимчикують голуби,

Художник поспіхом збирає акварелі.

Я все це помічаю мимохіть,

Уся моя увага – у минуле.

Я випив пляшечку вина заздалегідь,

І спогадів гудить приємний вулик.

Подейкують, рішучий крок весни

У світ наш посірілий неминучий.

Вплетаючи в реальність віщі сни,

Римую оберіг словосполучень.