Діалог зі снами (безсоння)

Морок впав, і світ пропав.

Чорний колір нині в моді.

Душу сум опанував -

В грудях тріпотить, мов злодій.

 

Біль останньої струни

Затягнув протяжну ноту.

То куди ж? Куди ж ви, сни,

Відлетіли без звороту?

 

«Ми у вирій летимо́, летимо́,

Всі до ранку помремо́, помремо́.

Ти ж лишайся, милий друг, сам на сам

Серед власних п’єс: трагедій та драм.

 

Не спасителі ми, ми – тільки сни.

У байдужості ти нас не вини.

Ми у вирій летимо́, летимо́,

Всі до ранку помремо́, помремо́.»

 

Золоті вогні сумні:

Стриб та й стриб на підвіконня.

Що лишаєте мені?

Лиш самотність та безсоння.

 

У кватирку, втікачі,

Протяг смутку вас виносить.

Чи ж не лячно вам вночі?

Залишайтесь! Годі! Досить!

 

«Ми у вирій летимо́, летимо́,

Всі до ранку помремо́, помремо́.

Ти ж лишайся, милий друг, сам на сам

Серед власних п’єс: трагедій та драм.

 

Не спасителі ми, ми – тільки сни.

У байдужості ти нас не вини.

Ми у вирій летимо́, летимо́,

Всі до ранку помремо́, помремо́.»