Про силу слабкої статі

Під сукнею Оксана грає спритно біцепсом,

Інстинкти роблять жінку дуже лютим вбивцем-псом:

Вона вступає в бійку іще з трьома жінками,

Вже дві години в черзі стоячи́ за огірками.

Іще купує двадцять три кіло продуктів, й торт,

Й на восьмий поверх пре без ліфта усі вісім торб.

Потім всю ніч до ранку варить, жарить, парить.

Шампанське не купила! За що себе і сва́рить.

Удень фарбує спритно нігті, смажачи котлети,

Зовсім звичайна жінка із потужністю ракети.

Та вперта доля підкидає ще одне завдання:

Це ж будуть гості! Отже необхідне прибирання.

Тож пилосо́сить килими́, підлогу й посуд миє,

Міркує, як святково та заможно стіл накриє.

Одною лівою канапу переносить в хол,

Ще й на канапі чоловік, що дивиться футбол.

Потім прасу́є одяг і собі, і чоловіку,

І поглядає на годинник, час згубивши з ліку.

Вуста фарбує, робить зачіску завзято,

Вдягнувши посмішку, спішить на власне свято.

А за столом вже тост за то́стом кажуть мужики:

«Яка тендітна та слабка прекрасна стать – жінки́!»