Дихотомія
Хоч намагався, але не вмію
Міняти душу, немов вбрання.
Як подолати дихотомію,
Не вбивши власне, єдине «Я»?
А що, як «Я» розщепи́ть, мов атом?
Хто там – в пітьмі – нас уперто жде?
Поет – це передусім ана́том,
Що ріже наживо сам себе.
Отзывы
Дяченко Христина24.02.2025
Дуже мені також цікава тема цього душевного подвоєння. Як об'єднати?
Лаврик Андрій24.02.2025
Христина, головне питання не «ЯК?», а «НАВІЩО?».
Ти читала оповідання Михайла Коцюбинського «Цвіт яблуні»?
Дяченко Христина24.02.2025
Андрій, точно ен читала в Коцюбинського нічого, крім "Тіней забутих предків". Але чомусь дуже знайома назва оповідання. Не можу зроуміти, де її чула.
Лаврик Андрій24.02.2025
Христина, я допоможу. Нині багато людей перечитує психологічну новелу Миколи Хвильового «Я (Романтика)». А Хвильовий присвятив цей твір оповіданню Коцюбинського «Цвіт яблуні». З цього буквально починається новела. До речі, це, на моїй пам’яті, перший випадок присвяти не митцю, а його твору.
У «Цвіті яблуні» за стіною помирає маленька донька письменника, і його свідомість роздвоюється на свідомість безутішного батька, і свідомість письменника, котрий може використати у власній творчості досвід смерті власної дитини. Страшне оповідання!
У Хвильового у головному герої бореться людина та чекіст (хто перемагає, ти, певен, знаєш). Тому така присвята більш ніж виправдана.
Дяченко Христина24.02.2025
Андрій, ТОЧНО!!!! буквально в кінці року читала "Я (романтика)". А що ще є по цій темі?
Лаврик Андрій24.02.2025
Христина, про це один із моїх улюблених мистецьких творів – «Муки пекельні» японського генія Рюноске Акутаґави. Не буду спойлерити фінальний твіст. Це безумовний мастрід для кожної творчої людини, аби зрозуміти себе, й для друзів та коханих письменників, художників та музикантів, аби второпати, що поруч із ними наглухо відбитий індивід ))))
Дяченко Христина24.02.2025
Андрій, дякую. почитаю.
