Чаклунка осiнь

Нащо , чаклунко  осiнь , знов бентежиш душу ?

Невже полум'я барвiв бiль вгамуϵ , 

Роз' ятреного серця поглине журбу ?!

Проте ,  пробач , красуню , -

            не юнак давно -

Безглуздя закидать будь - кому

Останнiй солоспiв -

              невичерпну ,

Сумну , як каяття, красу !