На ковзанці

Сяють чарівни́м люсте́рцем срібні ковзани́,

Ти забрала моє серце. Чуєш? Поверни!

У горнятко ллється кава – запашний напі́й,

Я не знав, що так ласкаво згине спокій мій.

Знов на ковзанці заграє всоте «Let It Snow!».

Я тобі сказати маю про свою любов!

Я тобі сказати маю про любов свою!

Бо кохаю. Так кохаю! Світ не впізнаю!

Бо без тебе навіть з неба замість сніга - дощ.

Я благаю, більш не треба доленосних трощ!

Серце б’є шалено в груди. В серця свій забіг.

Най панує мир повсюди! Нехай буде сніг!

 

* ілюстрацію згенеровано нейромережею.