ВІРНИЙ СУПРУГ

ВІРНИЙ СУПРУГ
Гумореска (Дніпропетровський суржик)
Рідко видасться така
Гарная мандрівка.
В перший раз профком надав
До моря путівку.
 
Склавши речі коє-как,
Знявши гроші в касі,
Він сідає у літак,
Летить в першім класі.
 
Сонце, море, горизонт,
Дивная природа.
І куди не кинеш взор –
Табуни народу.
 
Ще не висохла вода
У Слави із тіла,
Та якась уже мадам
До нього підсіла.
 
Та така вже соромлива,
Опустила очі,
А на вид – нічо, вродлива,
Всі такі у Сочі.
 
Слава – хлопець був не з робких,
Весь пішов у тата.
Зразу взяв пів-літру водки,
Пригласив до хати.
 
Дівка дивиться з надієй,
Очами стріляє,
Про рішучі діі мріє,
А він починає: -
 
Чи ти знаєшь, як у шахті
Зараз важко стало?
Раніш деревом кріпили,
А тепер – металом.
 
А його несеш на шиї
Метрів за 120,
Та, не «дев`ять», а мерщій,
Кріпим на «13».
 
Наче півник цілу ніч
Проспівав до ранку,
Та і знов заводе річ
З дівкой про свіданку.
 
Знов дівчина прибігає,
Стіл накрит по-панськи.
Слава квітами стрічає,
Розлива шампанське.
 
А вона йому: - Давай,-
Шепоче на вуха.
Слава каже: - Постривай,
Краще-но, послухай.
 
Як у шахті зараз темно,
Ідемо донизу.
Чи – робити? Чи – даремно?
Бо – нема метізу.
 
А із кровлі льодьона
Ллє за шию влага.
От тому моя спина
Хворіє «люмбаго».
 
Втретє дівчина одягла
Прозрачну ковтину,
І з надієй зразу сіла
Йому на коліна.
 
Стіл накритий знов з розмахом,
А не аби як.
Все зготовлено із смаком,
Навкруги – коньяк.
 
А вона і так, і едак,
Форми підставля,
Бо роздяглася вже зовсім,
Зовсім – без білья.
 
Коньяку стакан хвативши
Залпом, через край,
Обняла й шепоче: - Тихше,
Милий. Починай.
 
Слава теж пригубив чарку,
Почав здалека` :-
Знаєшь, як у шахті жарко?
Нєт порожняка.
 
Почву пучить, кровлю давить,
Ліс іде не той,
А то, кабіль хтось розчавить
І стоїть забой.
 
Рот затуливши долоней
Крикнула: - Стривай.
Про роботу охолонь вже,
Главного давай.
 
-Шо – до главного ходити,
Єдрі ж його мать,
Цього місяця – без плану,
Бо нема де взять.
 
Я тобі секрет відкрию,
Головний – це я.
Їй не зраджую, шахті милій,
Люба ти моя.
 
Забирай свою білизну,
Та йди звідси геть ,
Я ж – працюю на Вітчизну.
Зрада їй це – смерть.