Темряві не віддам

Світла, що ти несеш,

Вистачить врешті-решт

Аби удвох уночі

Грітися у свічі.

Крапає воском час,

Знов обпікає нас.

Від вітру вогонь тремтить,

Усе, що в нас є, - ця мить.

 

Темряві не віддам

Те, що належить нам:

Теплий, м’який вогонь -

Сяйво твоїх долонь.

Гріти близьких навчись,

Холод чатує скрізь.

Доля - суцільна ніч,

Ми з нею віч-на-віч.

 

Доки горить свіча,

Я не боюсь меча.

В хиткому її вогні

Бачу майбутні дні.

Крапає теплий віск

На свіжий душі поріз,

Він запікає скорботу -

Високу мінорну ноту.