Марта говорить Фройду

Марта говорить Фройду: "Бешкетник Зіґ,

Ти своїм вченням мізки давно попі́к.

Скоро і сам довигадуєшся до ду́рки.

Усе на світі звів до бажань цюцю́рки.

Струдель свій крихітний збільшуєш підсвідомо,

Мені, як дружині, напевно це все відомо.

У фрау Грети он чоловік вівчар,

В старої Берти – досвідчений каменяр.

А коли хтось про тебе спитати хоче,

Ніяковіючи, мушу ховати очі.

Ти ж, бузувір, розтрубив по усіх газетах,

Що бачиш статеві органи у предметах.

Здається, теж той вірус твій підхопила:

Різала вчора морквину, і червоніла.»

Зиґмунд мрійливо мне у вустах сигару,

Говорить: «Марта, готуюсь до семінару.

Вчу бути хтивими. Це ж бо – моя робота.

Слухають! Аж заглядають мені до рота.

Били по па́льцях, як брав свою пу́цю в ру́цю,

Зараз радіють, коли маячню несу́ цю.

Ще й грошенята дають – це пошани знак -

Я ж бо професор тепер, а не маніяк.

Тож подивись чоловіку в розумні очі ці.

Я ж бо довів планеті: всі люди – збоченці!»

 

* ілюстрацію згенеровано нейромережею.