Одвічна самота великих міст

Одвічна самота великих міст:

Ти сам у натовпі – один, як голка в сіні.

Твої думки для тебе тільки цінні,

У юрмищі вони втрачають зміст.

Сценаріїв мільярди топчуть глобус:

Трагедії, комедії та фарс.

А ти бредеш – далекий, наче Марс.

У Марса хоча б Деймос є та Фобос.

Що в тебе є? Окрім блакитних мрій,

Окрім тендітних цих рожевих ске́лець.

Втомився ти від злив та від хурделиць,

Лихих подій та марних тих надій,

Що кожен день ведуть тебе в це місто,

Наче сопілка щуролова, й ти

Одно́го разу мусиш не піти,

Ніхто того і не помітить, звісно.

Як зранку ти помреш, вже до обіду

Тебе забудуть. Зникнуть, пропадуть

Всі твої мрії, доброта і лють.

Всі твої кроки не залишать слі́ду.