Лагідний вірш

Як пригорнеш, до серця приголубиш,

Так і стихає наче рани біль,

Ти зрозумієш, ти мене почуєш,

І без усяких непотрібних слів.

 

Мої нестерпні та глибокі рани,

На мить одну зціли своїм теплом,

Сповільни рухи голосної птахи,

Що забира життя чорним крилом.

 

Хай буде неба лагідная тиша,

І прохолода сонячних дібров,

Надії заповітні ще ясніше,

В обіймах таких бажаних долонь.

 

Хай, як раніше за вікном світає,

Задля здійснення потаємних мрій,

Як пригорнеш, так наче відступає,

"Дбайливий" розпач темних кольорів.

 

І не такі страшні тілесні муки,

Недовгий шлях по тонкому льоду,

Ти поряд, до останньої розлуки,

Рятуєш від смертельного дощу.

 

Безмежний простір вітри колисають,

Сумно шепочуть хмурії думки,

І лише твої зорі надихають,

Продовжити залишені роки.

 

Як пригорнеш, до себе приголубиш,

Наче зникає ран глибоких біль,

Ти зрозумієш, ти мене почуєш,

І без усяких непотрібних слів.