Война...

Когда в душах идет война,
Незаметно смертельных ран.
Хоть минуло немало лет,
Но болит до сих пор Афган.

Мы не знали тогда войны,
Мы лишь видели слезы мам,
У которых их сыновей
Отобрал навсегда Афган.

Сколько этих нелепых войн
Погубило навеки нас –
И Чечня, и Кавказ… И в бой
Командир отдает приказ.

Прекратиться должна война!
Мир наступит ЗДЕСЬ и СЕЙЧАС,
Потому что в Сердца Любовь
Проникает от Бога в нас.

**************************

переклад українською –
Тетяна Майданович Війна… Коли в душах іде війна –
Не помітиш смертельних ран.
Хоч минуло чимало літ,
Та болить до цих пір Афган.

Ми тоді не знали війни.
Тільки бачили сльози мам,
У яких відійшли сини
Назавжди у далекий Афган.

Скільки в світі безглуздих війн
Погубило навіки нас!..
І Чечня, і Кавказ… І в бій
Командир віддає наказ.

Припинитись повинна війна!
Мир настане ось ТУТ і в ЦЕЙ ЧАС,
Бо Любов у Серцях, як весна,
Проростає від Бога в нас!

02.11.2010

***********************************
Оформление книги - "Сектор обстрілу "Аісти" -
концепция Н. Веселицкой.

Сектор обстрілу – це ешафот, на якому війна четвертує душі майбутніх Мікеланджело чи Бетховенів.
Сторінки роману стікають гіркотою палаючого металу і обпікають розпачем згарища.
Цей шедевр сучасної військової прози покликаний привернути увагу людства до його найболючішого виклику:
«Суспільство, кращі сини якого полягають жертвами «Молоху війни», приречене опинитись на тому ж вівтарі…»

І. Моісєєнку присвоєно звання «Лауреат премії імені Богдана Хмельницького
за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва
за 2010 рік» (премія вручається вперше) за роман «Сектор обстрілу – «Аісти».