Сумно

По мотивам М. Ю. Лермонтова. 

І гірко, і сумно, й немає кому розказать, 
Як стогне душа від негоди… 
Бажання!?  Не можна ж даремно і вічно бажать… 
А роки збігають, як талії води. 

В когось закохатись? Співати й горіти вогнем? 
Збудить почуття фантастичне? 
Та глянеш – і щезне п’янкої ілюзії щем, 
Бо все тимчасове, не вічне. 

Що? Пристрасті? – Рано чи пізно розтане цей хміль, 
Тверезого розуму втікши. 
Життя – дивний жарт, що вчинив нам Вершитель подій. 
І жарт недоречний – сумний і невтішний.